Політв‘язенки

Ірина Поляніна

На жаль, ще немає опублікованих листів.
Ви можете написати першим.

Подивіться, як пишуть інші:

Білорусці Ірині Поляніній 50 років. Жінку засудили на два роки колонії за те, що залишила коментар під фото силовика із дитиною «Хто цю мразоту допустив до дітей?». При обшуку у швейній машинці Ірини знайшли коробку з патронами, на суді Ірина сказала, що патрони лишись від її покійного батька. На питання чому вона не викинула їх, жінка відповіла, що вважала їх безпечними, а потім і зовсім забула про них.

«Прошу не позбавляти мене волі, оскільки на моїх руках — моя мати. Боюсь, що можу не опинись поруч і втратити її» – говорила Ірина на суді. Проте, державний звинувачувач розцінив, що патрони були заховані навмисне, аби у майбутньому скористатись ними.

Ірина також перепросила у ображеного її коментарем тиловиком. Жінка пропонувала виплатити компенсацію, але суд все одно відправив Ірину на два роки жіночої колонії.

Під час слідства білоруска Ганна надіслала Ірині листа, аби підтримати. Жінка написала, що приємно здивована підтримці від незнайомих людей. Ірину покинув чоловік та відвернулись друзі, коли її затримали. Адвокати, комуналка, приватний будинок і хазяйство (прим. Ірина тримала кролів та кур) лягли на плечі її 80-річної матері. Матеріальної підтримки від рідних жінка не отримувала, тому у неї не було навіть конвертів, ручки та паперу. Листа знайомій вона написала огризком олівця та позичила папір у співкамерниць.

«Дуже прошу небайдужих людей допомогти зібрати мене у колонію» – писала політув’язнена. Після її прохання був кинутий клич у соцмережі і люди зібрали жінку до колонії, допомогли її матері. Ірина працює у швейному цеху колонії, тримається бадьоро, чекає на звільнення.

Scroll to Top