На початку березня Людмила Романович направила до адміністрації Лукашенко листа проти участі Білорусі у війні Росії з Україною. Правозахисники вважають, що цей лист міг стати причиною затримання, хоча формально Людмилу судять за те, що назвала Лукашенко узурпатором.
«Я, громадянка Республіки Білорусь — поліщучка. Народилась за 15 км від української межі. Усе життя я говорю діалектом української мови. Із задоволенням користуюсь білоруською. Я бачу ту небезпеку, у яку нас втравив Путін зі своїми військами. Ми не можемо у цьому брати участі. Країна Білорусь — це не чиясь дачна ділянка: кого хочу, того і запрошую на шашлики. Я вимагаю прибрати чужу армію з Білорусі! Українці нам не чужі. А таким, як я і пан Лукашенко, варто подумати, скільки в нас української крові. Мені соромно за те, що з нашої землі летять ракети у сторону мирних людей в Україні. Мені страшно, що білоруських синів можуть послати у м’ясорубку. Поліщук не повинен вбивати поліщука з іншої сторони кордону. Поліщуки з української сторони не повинні вважати білоруських поліщуків убивцями. Нам нічого ділити із українцями. Ми пишаємось добросусідськими стосунками. Пан Лукашенко без утоми говорив про це. Хочу, аби пан Лукашенко згадав, як він обіцяв українцям, що зі сторони Білорусі ніхто ніколи не прийде зі зброєю. Ми не бандити. Наші діти не окупанти. Я хочу, аби мої вимоги і погляди були почуті і в адміністрації президента, і у Білорусі, і в Україні. Я проти будь-якої війни взагалі. А війна з Україною просто недопустима. Я з ними одної крові. Одної культури і одної мови» – писала Людмила.
Людмила Романович — відома на Берестейщині активістка українських та білоруських громадських та культурних ініціатив. Можливо, вона постраждала і за це.
