У квітні 2021 року в Мінську були засуджені сестри Миронцеви – 26-річна Вікторія та 24-річна Анастасія. Вікторії дали 2,5 роки колонії, Анастасії – 2 роки.
Віка за освітою викладачка мистецтва, Анастасія – студентка шостого курсу Академії мистецтв. Зараз Настя й Віка в жіночій колонії шиють форму силовикам.
«Ох, бідолашні ви мої дівчатка», – сказала під час судового засідання Лукерія Григорівна, у якої, окрім Віки й Насті, ще четверо доньок. На лаві підсудних могла опинитися ще одна сестра – Олександра, але дівчина встигла покинути Білорусь: незадовго до арешту поїхала до нареченого у Бразилію.
«У нашій родині всі голосували проти Лукашенка, але в місто пішли ми втрьох», – розповідає Саша.
Вікторію й Анастасію Миронцевих затримали в середині жовтня 2020 року.
Згідно з обвинуваченням, увечері 10 серпня 2020 року дівчата блокували транспорт. Це, на думку обвинувачення, призвело до тривалого порушення громадського спокою, перешкоджало роботі «Мінськтрансу», а також виконанню службових обов’язків силовиками.
Дівчат звинуватили в застосуванні насильства до міліціонерів. Потерпілих п’ятеро, вони свідчили на суді в балаклавах – на суді ніхто не показав обличчя, ніхто не знає, що то були за люди. Потерпілі заявили, що сестри Миронцеви завдали їм моральних страждань, і вимагали матеріальної компенсації.
«Насильством» стосовно співробітників внутрішніх справ слідство вважало «не менш, ніж одне захоплення правої руки в районі ліктьового суглоба».
Під час слідства дівчат тримали в різних камерах. Ольга Павлова, колишня політв’язенка, активістка штабу Тихановської, засуджена за участь у протестах на три роки без направлення у виправний заклад («домашня хімія»), була в камері разом із Вікторією:
«Віка зовсім не падала духом, вона затята патріотка. Вона знала, що їм дадуть строки, готова була витерпіти всі випробування. Знаєш, у неї так кумедно відросло волосся – угору стирчить…»
Анастасія в СІЗО малювала «чубриків» – чоловічків із волоссям, що стирчить угору. Вони дуже нагадують її сестру Віку. Правозахисники зі Стасиних «чубриків» зробили цілу серію листівок. Тепер малюнки Стасі мандрують по всіх тюрмах, де є політичні.
У колонії можливості малювати у Насті немає.
День дівчат має такий вигляд: ранній підйом, шикування, сніданок, десять годин роботи, виховні бесіди, відбій.
