У липні 2021 року, коли мінська влада почала відзначати роковини протестів новими обшуками й посадками, на запитання, залишатися в країні чи їхати геть, Ірина Лєвшина, директорка інформаційного агентства «БелаПАН», відповідала: «Ніхто мене звідси не викурить».
9 серпня 2021 року вона зробила репост свого минулорічного повідомлення у Фейсбуку. Там була одна фраза: «Роби те, що маєш, – і будь що буде. Ключове слово – роби. Доброго ранку, друзі!» І підписала до нього: «Уранці рік тому в мене був от такий настрій. Сьогодні – такий самий. Важливо не зраджувати собі та своїй справі. Тільки так можна чогось досягти».
Через тиждень Ірину затримали – начебто за ухиляння від сплати податків, потім додали «організацію дій, що грубо порушують громадський порядок». 18 листопада додали ще одну статтю: Лєвшину й ще двох осіб, пов’язаних із агентством «БелаПАН», звинуватили в «створенні екстремістського формування», за це їм загрожує до 7 років позбавлення волі. Останню статтю Лєвшина прийняла важко.
«Вона дуже засмутилася, усією камерою її втішали. Для неї це був удар», – писала на волю Марфа Рабкова, яка тоді сиділа разом із Іриною.
Лєвшина прийшла в «БелаПАН» на початку 1990-х, коли агентство тільки формувалося, а редакція сиділа в маленькому дерев’яному будиночку посеред саду. Була репортеркою, потім черговою редакторкою, пізніше очолила агентство. Колеги називають Ірину професіоналом і справедливою людиною, «душею й совістю».
2018 року її вже затримували у «справі БелТА», коли низку незалежних білоруських журналістів звинуватили в незаконному доступі до новин державного інформагентства «БелТА».
Тоді затримання тривало 72 години, зараз Ірина сидить у СІЗО вже півроку. З Лєвшиною в камері – жінка з особливостями психіки: вона не миється, не спить і весь час кричить.
Ірина пише, що дуже сумує за донькою Анною й котами.
