Касі Будько 20 років, вона студентка факультету естетичної освіти і художниця. У ізоляторі, в очікуванні суду, Кася все одно знаходила місце творчим ідеям. Наприклад, ліпила фігурки з хлібу.
“Хлібні скульптури – це класичне тюремне ремесло, але, як мені здалося, серед жінок воно не зовсім розвинуте, тому мені довелось застосувати метод спроб і помилок. Я наліпила цілу гору намистин двох різновидів форм” – писала Кася у листах друзям. Її затримали 12 листопада у рамках кримінальної справи про організацію або участь у групових діях, які грубо порушують громадський порядок.
Того дня затримали десять молодіжних активістів та активісток, студентів і студенток різних вузів Білорусі. Касю та інших засудили на 2,5 роки колонії. Зараз дівчина перебуває у жіночій колонії, шиє форму для військових. Її зарплата становить менше за долар на місяць. Рідні та друзі Касі називають її сміливою, волелюбною та жвавою.
“Кася думає по-своєму, не боїться труднощів, завжди готова допомагати іншим і відстоює свої погляди” – говорить про політзневолену подруга Аліна. А батько Касі, Віталій Будько, додає, що його дочку дуже турбували питання екології, вона також намагалась зробити велосипедну парковку біля свого університету.
Кася говорить, що в колонії мало відпочинку і дуже важкий психологічний фон.
“У мене серденько розривається, коли навколо всі кричать одне на одного через якусь побутову дрібницю. Коли колектив обирає собі одну жертву і об’їдає її, ніби так і треба, коротше, це все такі стрьомні речі, але тут вони сприймаються оточуючими як щось звичне і нормальне. Я вже починаю плутатись: я у божевільні або я втратила глузд на відміну від інших. Насправді, в такому психологічному тискові я ще не була ніколи, але відчувається це ніби у тебе сідає батарейка і не лишається сили. В моментах, де нормальна Кася відреагувала би радістю, обуренням чи смутком, Кася без зарядки реагує ніяк. Можливо, в цьому і полягає ідея виправлення, не знаю” – пише із колонії політзневолена.
